Ти назавжди у моєму мозку, Або чому варто змінити традиційні символи кохання - Cтиль життя

Віками люди пов’язували зародження кохання із серцем. Вірили, що саме в серці воно і живе, разом із образом коханої людини. Проте насправді кохання — родом із мозку. Саме він контролює вироблення гормонів, які дарують нам ці яскраві, дивні, шалені і теплі відчуття! Можливо, ці гормони і не такі симпатичні, як сердечка, але саме вони і є справжніми символами кохання.

Об этом сообщает Роспрес


*Перш-за все розберімось, чому ми взагалі закохуємось? Рушійною силою кохання є інстинкти розмноження. Розмноження — це головна еволюційна мета кожного представника біологічного виду. Люди, в яких гормони, про які я зараз детально розповім, вироблялися на належному рівні, а рецептори адекватно їх сприймали та передавали сигнали далі клітинам, змогли мати дітей, онуків, правнуків і так далі. Ті, в кого ці системи не працювали, зникли з еволюційної карти, не залишивши своєї генетичної інформації серед представників нашого виду.


Загалом науковці поділяють кохання на три стани (етапи): хіть, потяг та прихильність. І кожен з них характеризується своїм коктейлем гормонів, синтез (продукція) яких контролює та регулює мозок.


*Хіть. Бажання сексуального задоволення еволюційно виникло та закріпилося, як ми вже зрозуміли, завдяки необхідності всього живого розмножуватися та відтворювати свій вид. Гіпоталамус нашого мозку відіграє у цьому дуже важливу роль, стимулюючи вироблення статевих гормонів — тестостерону та естрогену яєчками чоловіка та яєчниками жінки відповідно.


*Потяг. Це відчуття дещо подібне до хіті, тісно з ним пов’язане, проте все ж відрізняється від неї. Потяг — це коли ви постійно думаєте про когось, коли метелики в животі виникають лише від однієї згадки імені чи образу. Це тривожно-солодкі переживання та очікування наступної зустрічі. І саме гормони дофамін та норадреналін підсилюють ці процеси, збуджуючи центри нервової системи.


Дофамін виробляється гіпотоламусом. Він вивільняється, коли ми робимо щось, що нам дуже подобається. Наприклад, проводимо час із коханою людиною, займаємось із нею сексом. Норадреналін — це гормон стресу. Дофамін разом з норадреналіном роблять нас легковажними та енергійними, переносять у стан ейфорії і навіть примушують забути про голод чи сон. Окрім того, спонукають якомога краще презентувати себе партнеру.


Водночас у стані відчуття потягу в людини вдвічі падає рівень серотоніну (гормон настрою, апетиту), що спричиняє надмірну тривогу та переживання. Зниження рівня цього гормону спостерігають і в людей, які страждають на обсесивно-компульсивні розлади (нав’язливі думки та дії), на грунті чого вчені зробили припущення, що саме зниження серотоніну і є основою майже маніакального захоплення предметом свого кохання чи статевого потягу на початкових стадіях розвитку почуття.


І хіть, і потяг, а точніше сплеск тестостерону, естрогену, дофаміну, серотоніну і норадреналіну вимикає здатність людини мислити та діяти раціонально, тобто — прифронтальну кору головного мозку.


/storage/2020/02/13/image/md_0wAg_-21003.jpeg

Мабуть, у цих рядках Іздрик описав саме перші два етапи кохання.



*Прихильність. Якщо перші два етапи або типи кохання у людей складаються, то у них починають напрацьовуватися гормони обіймів та тривалого зв’язку. Перший такий гормон — окситоцин. Так само, як і дофамін, його виробляє гіпоталамус нашого мозку. Цей гормон ще називають “гормоном довіри” або “гормоном обіймів”, адже він продукується під час приємного фізичного контакту. Ось чому закоханим важливо триматися за руки, обійматися, торкатися одне одного. У них виробляється цей гормон, і вони довіряють одне одному та відчувають себе у безпеці, коли разом.


Інший гормон етапу прихильності — вазопресин. Що більше його виробляється, то більшим є прагнення цієї пари бути поряд один з одним. Вазопресин разом із окситоцином активують центр у гіпофізі нашого мозку, що забезпечує почуття глибокої прихильності одне до одного, яке приходить на зміну шаленій закоханості.


Дослідження також виявили, що у партнерів, які досягли етапу прихильності, під час погляду одне на одного та розповідей про свого супутника життя відбувається активація центру мозку, що відповідає за задоволення, заохочення та ейфорію. Тобто ця глибока взаємна прихильність час від часу стимулює спалахи легкої закоханості.


*Кохання і вік. З біологічної точки зору вік 16-20 років є найкращим для відтворення — організм сильний і молодий, продукує велику кількість статевих клітин, що ще не навантажені мутаціями/помилками в ДНК. Це наша біологія і наша природа: розмножуватися після досягнення статевої зрілості, щоб залишити здорове потомство, і всі системи гормональної регуляції націлені на таку нашу поведінку. Тому й почуття спалахують так сильно саме в цьому віці, адже відповідні гормони працюють на повну!


З часом у чоловіків стає менше тестостерону, у жінок — естрогену. Їхні репродуктивні функції згасають. Хіть поступово зникає. З іншого боку і чоловіки, і жінки у віці за 50 стають ближчими так би мовити духовно, почуття змінюються на більш ніжні і дружні. Адже вазопресин та окситоцин роблять свою справу далі.


Важливо розуміти: закохуватися можна протягом усього життя! Проте у різному віці через гормональні особливості кохання буде різним: у 16–20 років може спалахувати наркотична залежність від об’єкта кохання, безумство та шаленство. Коли вам за 30, кохання стає більш раціональним, а в людей, яким за 50 кохання — це ніжність, довіра і дружба. Так, це інша грань любові, але не менш прекрасна від тієї, що виникає в юності.


Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.


Читайте також про те, хто найкращий батько у тваринному світі.


Джерело статті: “https://expres.online/ctil-zhittya/ti-nazavzhdi-u-moemu-mozku-abo-chomu-varto-zminiti-traditsiyni-simvoli-kokhannya”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя